ШАНОВНІ ВЕСЕЛІВЦІ!

Багаторічна історія українського народу мала не одну трагічну сторінку.
Трагедія 32-33 років – злочин влади проти власного народу. В Україні штучний голод  виморив від 8 до 11 млн.людей, точної кількості не визначено на сьогодні.
Не віриться, що українці вмирали на родючих чорноземах, безмежних ланах і полях, засіяних житом і пшеницею. 
Сумна і досить трагічна географія голодомору не вигадана, а цілком реальна, історично достовірна.
У 1932-1933 роках смертність дітей становила щонайменше половину померлих від голоду.
Роки, що віддаляють нас від цих жахливих подій, не вивітрили в пам’яті народного жаху кожного українця,  якого б не обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх  матерів. 
Пам’ятайте! І знайте! Їх знищили за те, що вони народилися і виросли на нашій землі. А тому,  наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих і пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про живих і ненароджених.
Забути таке неможливо, нестерпне в пам’яті роки минулого, щоб не втратити майбутнє покоління.
29 країн світу визнали голодомор 32-33 років - масовим убивством українського народу, 10 держав світу – геноцидом. 
Живіть же ви за тих, хто не зміг жити, радійте і за тих, хто не радітиме ніколи. І пам’ятайте: головною цінністю для всіх нас - є власна держава. 
Так хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує  нас живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

ШАНОВНІ ВЕСЕЛІВЦІ!




 



Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Коментарі:

Залишити коментар